Сільгосппідприємства району ведуть постійний моніторинг стану озимих культур, висіяних під урожай 2018 року. Станом на 12.01.2018 року в доброму стані знаходяться 7637 га (40%), в задовільному – 11233 га (58,7%), слабких та зріджених – 250 га (1,3%). З висіяних 3713 га озимого ріпаку в доброму стані знаходяться 3107 га (84%), в задовільному 606 га (16%). Господарства району продовжують роботи по завозу мінеральних добрив під урожай 2018 року. На сьогоднішній день до підприємств надійшло 2166 тонн міндобрив, що становить 41,2% до потреби, з них 1210 тонн аміачної селітри, 72 тонни комплексних добрив, 80 тонн карбаміду, 230 тонн амофосу, 314 тонн КАСу та 260 тонн сульфату амонію.  Станом на 12.01.2018 року паливо – мастильні матеріали в наявності: дизельного палива - 249,0 тонн; бензину – 24 тонни, дизельних мастил - 4 тонни.

Сільгосппідприємства району ведуть постійний моніторинг стану озимих культур, висіяних під урожай 2018 року. Станом на 05.01.2018 року в доброму стані знаходяться 7637 га (40%), в задовільному – 11233 га (58,7%), слабких та зріджених – 250 га (1,3%). З висіяних 3713 га озимого ріпаку в доброму стані знаходяться 3107 га (84%), в задовільному 606 га (16%). Господарства району продовжують роботи по завозу мінеральних добрив під урожай 2018 року. На сьогоднішній день до підприємств надійшло 2166 тонни міндобрив, що становить 41,2% до потреби, з них 1210 тонн аміачної селітри, 72 тонни комплексних добрив, 80 тонн карбаміду, 230 тонн амофосу, 314 тонн КАСу та 260 тонн сульфату амонію. Станом на 05.01.2018 року паливо – мастильні матеріали в наявності: дизельного палива  - 250 тонн; бензину – 24,5 тонни, дизельних мастил  - 4,1 тонни.

                                             Дбати про землDSC00269ю і про людей

За ці роки Валерію Благову довелося опанувати ази агрономії, стати інженером, бо у фермерстві мусиш, насамперед, покладатися на власні сили. Адже працюєш сам на себе. До того ж з кожним роком вдосконалюються технології обробітку землі. І якщо ти хочеш бути добрим господарем, то мусиш не тільки дбати про належний обробіток грунту, але й впроваджувати щось нове. Не все вдавалося одразу, проте завжди в усіх життєвих ситуаціях відчуває підтримку дружини Лілії, яка є надійним тилом вдома, однодумця сина, котрий після закінчення учбового закладу стане справжнім помічником та послідовником батька. Мабуть, у цьому і секрет успіху фермерського господарства, бо це сімейна страва. А ще відвідував агровиставки, приймав участь у семінарах, переймав досвід у кращих аграрників України та Франції.

Нині фермер обробляє 1581 га землі, орендованої в селян Світлівської та Добропільської сільських рад. Жодний гектар не пустує, всі землі оброблені. Зараз не впізнати колишню тракторну бригаду в селі Світле, де знаходиться матеріально-технічна база господарства. Тільки за 2015 – 2017 роки було придбано техніки на суму більше 10 млн. грн.. Адже без потужної сучасної техніки якісно не обробиш стільки землі.

Фермерське господарство успішно підходить до завершення поточного року: податки до місцевого бюджету сплачено у повному обсязі, здійснює виплату орендної плати за землю, вчасно виплачує заробітну плату робітникам, які мають повний соціальний пакет. Підготовлено і добрий фундамент на наступний рік – посіяли 495 гектарів озимих зернових культур.

У господарстві працює 32 особи, і на кожного з них Валерій Вікторович може покластися, як на самого себе, бо всі працьовиті та сумлінні. А сам він вимогливий, в першу чергу до себе, професійна людина, яка дбає і про землю, і про людей, ініціативний керівник, здатний аналізувати і прогнозувати події. За час його керівництва на підприємстві сталося багато позитивних змін, створені гідні умови для співробітників: кімната відпочинку, роздягальня, душова. Усі працівники забезпечені спецодягом за рахунок підприємства.

Фермер не стоїть осторонь громадських справ. Фермерське господарство «БіС» надає спонсорську допомогу Світлівській середній школі, дитячим садкам с. Новий Донбас та м. Білицьке, спілці ветеранів – афганців та Білицькому будинку – інтернату для громадян похилого віку. Підтримує спортивні заходи Добропільського району. За великі досягнення Благова - керівника, за його людяність, за нездоланне бажання працювати на користь рідного краю, у 2013 році було присвоєно звання «Людина року Добропільщини - 2013».

Завдяки наполегливій праці та доброзичливому ставленню до людей труда він користується довірою і повагою на щедрій Добропільській землі. Розумний господар, добрий християнин, Валерій Вікторович відроджує рідний край, він відомий на Добропільщині не пустими лозунгами та красномовними обіцянками, а конкретними ДОБРИМИ справами. Шановний Валерій Вікторович, з нагоди ювілею прийміть найтепліші вітання і сердечні побажання міцного здоров’я, щастя, впевненості в собі, гарного настрою, любові близьких та друзів, визнання від тих, кому випала честь працювати та жити разом з Вами. Хай Ваше серце зігріває тепло людської подяки за добрі справи, зроблені Вами, а Ваша праця заколоситься щедрою нивою успіху!

Коли на Добропільській землі зароджувалося фермерство, Валерій Вікторович Благов вирішив поєднати своє життя з сільським господарством. З квітня 2002 року і по теперішній час він очолює фермерське господарство «БіС». Валерій – один з успішних фермерів, який на власному прикладі довів, що фермерство, як форма господарювання, може розвиватися і процвітати.


  «Жити заради інших – найбільше досягнення, яке може мати людина» - ось життєве кредо жінки – аграрія, про яку піде мова. Наша героїня рано пішла на свій хліб: одразу після закінчення Водянської загальноосвітньої школи в 1975 році вона розпочинає свій життєвий шлях із вступу до Харківського зооветеринарного інституту, який успішно закінчує в 1980 році. Це був нелегкий період в її житті, коли Галина поступово формувалася як особистість, коли невтомно РОБИЛА СЕБЕ: заміжжя, народження дітей, робота зоотехніком – селекціонером радгоспу «Добропільський», потім з 1985 по 1997 рік посада заступника головного бухгалтера в колгоспі ім.. XXI з’їзду КПРС.
В 1997 році стала Галина Олексіївна керівником ТОВ «Авангард», а з 2004 року по 2017 стояла у керма ТОВ «Дакс» Добропільського району. Підприємство спеціалізується на вирощуванні зернових та технічних культур, це одне з небагатьох господарств, яке займається тваринництвом.
«Хороша людина створить хорошу сім’ю і буде прикладом для своїх дітей» - саме ці слова сповна характеризують нашу героїню. Майже 40 років прожила Галина Олексіївна із своїм чоловіком, Бусилко Ігорем Івановичем, який був другом не тільки в сімейному житті, а й радником і наставником у професійній діяльності, бо сам продовжував справу свого батька, почесного працівника сільського господарства району Бусилко Івана Миколайовича.
Разом із чоловіком виховала Галина Олексіївна двох чудових доньок, Ольгу та Катерину, вже має чотирьох онуків. Відрадою не тільки для бабусі, а й для усього Добропільського району є найстарший онук, Олександр. Хлопець навчається на другому курсі Київського Національного університету кіно, театру і телебачення ім. Карпенко – Карого на факультеті «актор кіно і театру» та має неперевершений тембр голосу та неабиякі акторські таланти.
За свій нелегкий трудовий шлях, за невтомну працю Галина Олексіївна неодноразово нагороджувалась районними відзнаками та здобула пошану колег і односельців. А ще вона є хорошим другом, здатним прийти на допомогу, визволити з біди і не заздрити щастю інших, найкраща матуся і бабуся, здатна забезпечити своїм близьким надійний та затишний тил.
Шановна Галино Олексіївно, дозвольте подякувати Вам за самовіддану й невтомну працю та з нагоди ювілею побажати, щоб і надалі втілювалися в життя Ваші плани, задуми та сподівання на радість Вашим рідним, на благо розквіту рідного краю. Хай обходять Вас стороною життєві негаразди, а Ваша родина живе у сімейному затишку, щасті, благополуччі та при доброму здоров’ї. Щедра Добропільська нива виплекала у своїх долонях тендітну, добру, чуйну жінку – турботливу матусю і клопотливу бабусю. Ми хочемо розповісти про єдину жінку – керівника, яка довгих 20 років очолювала сільськогосподарське підприємство району ТОВ «Дакс»,- Бусилко Галину Олексіївну.

Щастя Вам, усмішок, щедрої долі,

Серце хай гріє людська доброта,

Втоми не знайте ні в чому й ніколи

І будьте здорові на довгі літа!


 «З ЛЮБОВ’Ю ВИРОЩЕНЕ»

Такий логотип супроводжує яблука, вирощені  фермером  Андрієм Батицьким  на Добропільщині. Він - унікальна людина, всім серцем закоханий в своє рідне село, в свій сад, який посадив власноруч  і плекає його, як мале дитя. Мрію закласти сад Андрій Миколайович виношував давно, вивчав досвід передових господарств, відвідував численні виставки по садівництву, спілкувався із фаховими спеціалістами, які мають і теоретичний,  і практичний досвід в цій галузі. Загальна площа саду становить 2 га. Проте, на такій невеликій площі вирощуються 16 сортів яблук: і літні, і осінні, і зимові. Яблуні з року в рік радують дбайливого господаря щедрим  врожаєм, тим більше, що Андрій Миколайович взяв за основу органічне виробництво  плодів з використанням гуматів, деревинного попелу та перегною  для отримання  якісної  продукції, безпечної  споживачам. Гумінові добрива останнім часом викликають в аграріїв все більшу зацікавленість.

При відносно невеликій вартості, вони забезпечують рослини корисними речовинами, посилюють їхній імунітет, збільшують врожайність культури, сприяють привабливому товарному  її вигляду. Із застосуванням органіки,  Андрій Миколайович  сподівається отримати гарний результат і в поточному році. І тому, як достигнуть яблука, господар гостинно запрошує всіх бажаючих завітати до нього в сад, щоб оцінити вирощену продукцію, придбати її, і насолоджуватись неперевершеним її смаком.

Якщо ти хочеш більше мати,

Тоді працюй, працюй, мій брате!

І не жалій ні сил, ні рук,

Доколи в грудях серця стук.


Герой нашої розповіді народився у великому селі, розкинутому посеред прекрасного Донецького степу, де протікає річка Казенний Торець. Із степом стикаються рівні доглянуті поля, де вирощують пшеницю, ячмінь, просо та овочі. Мальовничий край хліборобів, фермерів та взагалі, надзвичайно добрих і працьовитих людей. Це с. Октябрьське, нині Шахове, в якому проживає Середа Сергій Іванович – людина з добрим серцем та душею, завжди відкритою для людей. Доля його цілком звичайна для того покоління: хлопчик із селянської родини, чиї батьки все життя проробили у місцевому колгоспі. Мабуть, від батька молодший син і перейняв любов до землі, а також – уміння керувати колективом, тобто якості, котрі вельми знадобляться йому в майбутньому.

Після закінчення Дніпропетровського сільськогосподарського інституту за фахом «вчений агроном» в далекому 1979 році, розпочав Сергій Іванович трудову діяльність в колгоспі «Росія» Добропільського району бригадиром тракторної бригади, з цієї посади пішов до армії. З 1981 по 1986 працював агрономом – насінневиком господарства. Весь його трудовий шлях – агроном, завідуючий АЗС (а це теж був певний досвід) – це школа життя від звичайного трударя до керівника сільськогосподарського підприємства. Останні 15 років Сергій Іванович очолював сільськогосподарське підприємство «Шахово». Керівник користувався заслуженим авторитетом серед колег. Людяність, порядність, відповідальність сповна властиві Сергію Івановичу. Він завжди відгукується на чужий біль, а якщо, бува, навіть колись і нагримає на когось, то одразу ж відходить. Бо добра душа зла не пам’ятає.

В житті Сергія Івановича був дуже складний період, коли він захворів. Тоді багато чого переосмислив і навчився дякувати Богу: за гарний врожай, за те, що дає йому сили ростити його, робити в житті щось добре. Звичайно, іноді бували роки «не дуже», очікували більшого. Але і тоді зібраний врожай давав можливість нормально господарювати, йти в ногу з часом.

Нині він на заслуженому відпочинку, але його добре знають і поважають селяни. Чоловік щасливо живе в шлюбі вже 35 років. Разом із вірною «половинкою» Валентиною Олександрівною виростили двох дітей: сина Володимира та доньку Тетяну. Радіють і трьом онукам, що піднімаються і розквітають під пильним наглядом дідуся й бабусі.

В родині Середи немає «жіночих» і «чоловічих» справ, всі вони розподіляються між членами сім’ї. Взірець у всьому - Сергій Іванович, бо він вміє зрозуміти і настрій, і зайнятість дружини, завжди допомогти їй та підтримати. Адже кожна господиня позаздрить вмінню нашого героя вирощувати гібридні та елітні сорти овочів і фруктів, розводити вишукані квіти, тому його подвір’я завжди привітно посміхається гостям яскравими барвами, ніби хизуючись вмілими руками господаря. Ось такий портрет керівника аграрного підприємства, людини щирої, відповідальної, небайдужої. Адже навіть на заслуженому відпочинку Сергій Іванович докладає максимум зусиль, щоб життя односельців ставало ще кращим та заможнішим. За свою багаторічну працю Середа С.І. неодноразово був нагороджений подяками та цінними подарунками від громади та від керівника глинодобувних підприємств ПАТ «Веско», ПрАТ «Огнеупорнеруд» Цимармана Є.В.


                                                                     Хвала рукам роботящим!

Ми всі знаємо прописну істину про те, що повага є підґрунтям усіх відносин між людьми. З давніх часів професія хлібороба на селі є однією із самих поважних. Адже щоб виростити хліб, треба любити понад усе рідну землю, віддавати їй частинку своєї душі. А ще й досконало володіти технікою. Хто живе у селі, той знає, що життя механізатора таке, що доводиться працювати на полі інколи у дуже складних умовах.

З ранньої весни і до «білих мух» у сільського механізатора найспекотніша пора. Навесні треба орати землю, боронувати, проводити культивацію та засівати поля насінням; влітку - косити, молотити, скиртувати сіно та солому; восени – знов орати, а взимку ремонтувати техніку. І для виконання цих робіт необхідно володіти організаторськими здібностями. Ось про таку людину і піде мова.

Лінкін Василь Петрович – один з перших механізаторів в районі. Син землі, понад 40 років присвятив він нелегкій праці на землі. В 1973, в свої 18 років, розпочав він трудовий шлях трактористом колгоспу імені «Першого травня». У 1980 році закінчив Слов’янський сільськогосподарський технікум, здобувши кваліфікацію «механік сільського господарства». І з цього часу очолював тракторну бригаду №2 цього ж підприємства. З листопада 2004 року працював в ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» спочатку бригадиром тракторної бригади, а на пенсію вийшов в 2012 році з посади керуючого сільськогосподарською дільницею. В його веденні було 22 одиниці техніки: 18 тракторів і 4 комбайни, які завжди знаходились у належному стані.

Працелюбність, щира відданість своїй справі принесли Василю Петровичу людську пошану і славу. Вже багато років він є депутатом Криворізької сільської ради. В 2012 році за багаторічну плідну працю його було відмічено листом Подяки голови обласної державної адміністрації. Після виходу на заслужений відпочинок Лінкін Василь Петрович продовжує свою хліборобську справу у фермерському господарстві «Тетяна». Незважаючи на всі життєві труднощі і погіршення стану здоров’я, він робить усе, щоб відродити рідне село, приймає активну участь у житті громади: допомагає сільській школі та її учням, пробуджуючи в дітях цікавість до роботи на землі, бажання приносити користь рідному краю та людям.

Є люди, для яких найвищою радістю в житті - це відчувати себе потрібним іншим людям. Такою людиною і є Лінкін Василь Петрович. Хочеться сподіватися, що його справу і його любов до рідної ЗЕМЛІ пронесуть по життю його діти і онуки, яких він любить понад усе.


 sg6СТОВ «Торецьке» в Добропільському районі – господарство, про яке багато хто чув, і не раз. В кабінеті керівника сільгосппідприємства - депутата районної ради VII скликання Голованьова Володимира Миколайовича багато подяк та грамот за призові місця, які господарство посідає за підсумками року. З року в рік в СТОВ «Торецьке» проводиться клопітка робота по удосконаленню структури посівних площ, впровадженню новітніх технологій та нових сільськогосподарських культур, вирощування яких суттєво покращує фінансове становище господарства. Другий рік поспіль в господарстві буде вирощуватись така цінна ефіроолійна культура, як коріандр. Підприємство закупило достатню кількість мінеральних добрив і на початку лютого провело підживлення озимих культур по мерзло – талому грунту на 100% площ, що дає надію на отримання гарного врожаю.

         Поля в СТОВ «Торецьке» доглянуті, бо вноситься необхідний комплекс препаратів проти хвороб, шкідників і бур’янів.

         Гарному кінцевому результату сприяє і якісний насінневий матеріал від кращих виробників, причому це насіння еліти і першої репродукції.

         За останні роки в господарстві значно оновився машинно – тракторний парк.

         Сільськогосподарське підприємство не має жодних проблем із кадрами: в колективі працює чимало молоді, а це ознака того, що господарство має перспективу, має майбутнє. Досвід сільгосппідприємства СТОВ «Торецьке» та його керівника є прикладом того, як треба відноситись і до землі, і до вирішення актуальних питань розвитку місцевої громади, адже щороку на соціальну підтримку села підприємство виділяє значні кошти. Керівник цього підприємства користується заслуженим авторитетом у громади. Людяність, порядність, відповідальність сповна властиві Голованьову Володимиру Миколайовичу. Він постійно веде роботу з пошуку нових каналів реалізації сільськогосподарської продукції, налагодження бізнес – контактів, створення умов для інформаційного обліку та поліпшення інвестиційно – інноваційного клімату в регіоні. За пропозиціями аграріїв, Володимир Миколайович в січні поточного року очолив Аграрний Союз України в Донецькій області. Побажаємо йому ефективної праці на цій відповідальній посаді разом із своїми колегами – однодумцями.



sg7                                                Свята любов до рідної землі.
Щаслива він людина – Федір Паскал. Багатий щедрим серцем і доброю усмішкою, двома синами, трьома онуками і однією онучкою. Безмежно закоханий у наш Добропільський край, одвічну хліборобську ниву, Федір Васильович належить до плеяди працелюбних, відданих своїй професії людей.Все його життя – трудовий шлях як чисте, без жодного бур’яну, поле. А він його плекав не рік, не  два, а 53 роки, з них 43 – на  Доброму полі.Агрономом–насіннєвиком та головним агрономом радгоспу «Добропільський» - з 1966 по 2002 рік. Найцікавішим, найуспішнішим періодом своєї роботи він вважає саме ці роки. За високі досягнення Федір Васильович був нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора.
Останні 10 років трудової діяльності очолював ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство». Це за роки його керівництва господарство більше уваги почало приділяти  виробництву насіння ярих і озимих культур високих посівних кондицій.  ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» і сьогодні - єдине господарство, яке має паспорт–патент на право виробництва та реалізації насіння. Тут впроваджуються прогресивні технології обробітку землі, не лякаються новацій. Як і за часи керівництва Федора Васильовича, так і на теперішній час в ТОВ «Добропільське сортонасінницьке підприємство» висока культура землеробства, землі не дають «гуляти», з любов’ю і навіть з якимось фанатизмом роблять хлібороби свою одвічну справу – вирощують хліб, незважаючи ні на які перешкоди.
 Й справді геройська біографія відданої своїй справі людини! Доброта, відповідальність, сумлінність проявились в ньому людині. Він не може працювати інакше, за  яку б справу не брався, корінням тримається за землю. Шановний Федір Васильович! Ви так любите землю і людей, які на ній працюють, що вона не може Вам не віддячити! Тож нехай ця віддяка додає Вам сил і енергії, дасть наснагу. І напередодні Вашого дня народження ми хочемо побажати Вам сімейного затишку, здоров’я, щастя і добробуту!


                                               sg8                                         

                                         Син землі- Соловйов Микола Харлампійович!

Біографія героя цього нарису – цілком звичайна для його покоління. Народився Микола у простій селянській родині, де діти завжди спішили допомагати своїм батькам, тому й знали, як заробляти на хліб. Мабуть від батька син і перейняв любов до землі, любов до людей. Після закінчення Шилівської  семирічної школи Микола розпочав свою трудову діяльність в Добропільському краї. Простий сільський хлопець виріс з рядового механізатора до одного з кращих керівників сільськогосподарських підприємств, яке очолював більше 17 років – це колгосп «Червоний Партизан». Його трудова діяльність  відзначена високими нагородами: двома орденами Трудового Червоного Прапора, званням Заслуженого працівника сільського господарства України, почесною відзнакою Добропільської районної ради «За заслуги», присвоєнням Миколі Харлампійовичу звання Почесного громадянина Добропільського району.
Поруч із ним завжди його дружина Любов Григорівна. При його зайнятості, вона створювала домашній затишок і виховала двох чудових дітей, які вже дорослі.  Син Микола і донька Ірина продовжують справу батька у фермерському господарстві. Троє онуків – Андрій, Елла, Єгор – пишаються своїм дідом. З нагоди дня народження шановний Микола Харлампійовичу,  прийміть наші найщиріші побажання міцного здоров’я, безмежного людського щастя, сімейного добробуту. Божої благодаті та всіляких гараздів Вам і Вашій родині на многії роки!!!
Ювілей – це на просто свято,
Це здобутки всіх років в житті,
То нехай їх ще буде багато,
Щоб здійснились задуми усі.
Щастя хай щомиті сприяє
Мати успіх, достаток, добро,
Серце радість й любов зігріває,
Друзі й рідні дарують тепло!


 Славетна династія Добропільщини
Окрасою нашого краю є звичайні люди, які своєю працею примножують добробут своїх земляків. Майже в кожному селі є династії, які передають цю справу своїм синам, онукам, правнукам. Наш народ - одвічна трудолюбива хліборобська спільнота людей, які в усі часи були гордістю Добропільщини, України. Серед них одне з чільних місць належить хліборобським династіям, які відзначилися титанічною працездатністю, сміливістю творчого пошуку, безприкладною відданістю улюбленій справі. Натхненна багаторічна праця стала їхнім життєвим подвигом. У нашому районі є родинна хліборобська династія Швеців.
Віктор Іванович Швець присвятив сільському господарству понад 50 років свого життя. Молодий і завзятий Віктор Швець прийшов працювати до колгоспу ім. Жданова трактористом. Туди ж повернувся після служби в армії. Працював обліковцем, бригадиром комплексної бригади, заступником голови колгоспу. В 1996 році був призначений головним агрономом КСП ім. Шевченка. Після виходу на пенсію з 2008 року і по теперішній час працює головним агрономом фермерського господарства «БіС». В далекому 1969 році, Віктор Іванович Швець одружився на зовсім юній дівчині на ім’я Євгенія, яка на той час вже закінчила Словянський сільськогосподарський технікум і працювала бухгалтером на одному підприємстві з майбутнім чоловіком. Так спільна праця переросла у щасливе сімейне життя. Сам Віктор Іванович з початку своєї трудової діяльності сів за кермо трактора. І коли народжувалися діти у родині, він майже завжди був на роботі. Спочатку народився син Геннадій, а згодом і донечка Ольга.
Не дивлячись на постійну турботу про чоловіка та малих дітей, недоспані ночі, дружина, Євгенія Володимирівна через усе життя пронесла та привила дітям, а тепер і онукам любов до рідної землі. Першим, хто продовжив справу свого батька, був син – Геннадій Вікторович Швець, інженер – механік за фахом, він повернувшись у село зі служби у Радянській армії, пішов працювати разом з батьком – трактористом - машиністом. Пропрацював в господарстві 17 років, займав призові місця в районі на збиранні ранніх зернових культур. Та й дружина Геннадія Вікторовича, Лариса Анатоліївна, закінчивши Луганський сільськогосподарський інститут, теж працює в ПРАТ ІМ. Т.Г. ШЕВЧЕНКА з 1992 року і по теперішній час головним бухгалтером. Донька, Ольга Вікторівна, закінчила Луганський сільськогосподарський інститут та працює в податковій інспекції м. Добропілля. Міцно стоїть на землі династія Швеців, бо тримають її добрі традиції, щирі почуття одне до одного, любов до своєї малої батьківщини, до хліборобської праці.

Честь і слава хліборобам,
Що живуть в моїм селі!
Хлібороби хліб нам роблять,
Знайте й ви про це, малі.
В пору літню, в час осінній,
Навесні — в гарячий час
Косять, жнуть вони і сіють,
Лан оруть — у котрий раз!
хлібороб в колгоспнім полі
Нам вирощує врожай.
Пшениці шумлять на волі,
Де початок їм, де край?
А їсте ви паляницю,
Калачі смачні їсте, —
Не забудьте уклониться
Хліборобові за те!

З метою організації виконання у 2019 році в агропромисловому комплексі області вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, безпечного застосування пестицидів та агрохімікатів рекомендуємо забезпечити проведення: організаційно-технологічних заходів щодо дотримання сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності та господарювання вимог законів України «Про захист рослин», «Про пестициди і агрохімікати», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»; обов’язкових медичних оглядів працівників, зайнятих на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, відповідно до статті 26 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Доводимо до відома наступну інформацію:
1. Відповідальна особа департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації з питань паспортизації – Балаклеєць Анжела Іванівна (м. Краматорськ, тел.: (050) 277-77-95);
2. Приймання документів для погодження санітарних паспортів на право застосування, зберігання, транспортування пестицидів та агрохімікатів здійснюється за адресами: 84313, м. Краматорськ, вул. Б. Хмельницького, 6 (3 поверх) (департамент екології та природних ресурсів облдержадміністрації);
3. Видача допусків (посвідчень) на право роботи з пестицидами і агрохімікатами та санітарних паспортів на право застосування, зберігання, транспортування пестицидів та агрохімікатів здійснюється регіональними представниками управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області.

Рентабельність вирощування цукрової кукурудзи сягає 600%, за умов правильного вирощування та зберігання ця культура забезпечує прибуток на рівні 90—100 тис. грн із кожного гектару поля.
А оскільки цукрова кукурудза є толерантною до посухи та теплолюбною, в умовах глобального потепління вона може скласти гідну конкуренцію за посівні площі більш традиційним для українських полів культурам. Звісно, головний секрет успіху — дотримання оптимальної агротехнології, яка враховуватиме особливості культури та її вимоги до умов вирощування.
Забаганки «мутанта»
Цукрову кукурудзу називають мутантом зубовидних та кременистих видів кукурудзи зернової. Ця тропічна рослина дуже полюбляє тепло і, хоч може рости на усіх типах ґрунтів, все ж має до них та до інших умов вирощування певні вимоги. А саме:
• рН ґрунту 6—7 (оптимальні значення, проте може рости й на ґрунтах із рН 5—8);
• не любить засолених та схильних до заболочування ґрунтів;
• рослина світлолюбна та теплолюбна: у низинах та на погано освітлених і прогрітих ділянках цукрова кукурудза дозріває на 1—2 тижні пізніше;
• цукрова кукурудза дуже чутлива до нестачі вологи та поливу;
• культура реагує на нестачу поживних речовин значним уповільненням росту та розвитку, а потреба в азоті зберігається під час усього періоду вегетації.
Найбільшу потребу у волозі цукрова кукурудза має у період початку формування качанів, який починається приблизно за тиждень до викидання волоті та триває упродовж місяця. Якщо у цей період відчувається нестача вологи, верхня частина качана не формує насіння або воно залишається недорозвиненим. Тому у цей період часто проводять полив культури з розрахунку 400—500 м3/га води.
Особливості технології вирощування цукрової кукурудзи
Цукрова кукурудза має достатньо відмінностей у технології вирощування від кукурудзи зернової. Основні технологічні аспекти є такими:
• Вибір попередника. Найкращими попередниками є озимі та ярі зернові, цукрові буряки, зернобобові (зокрема горох), а також ранні овочеві культури (картопля, томати, капуста, огірки, кабачки).
• Основний обробіток ґрунту. Як основний обробіток рекомендовано проводити лущення дисковим лущильником на глибину 10—12 см одразу після збирання попередника та друге лущення через 2 тижні після появи сходів бур’янів. Оранка на глибину 25—27 см з одночасним вирівнюванням поля проводиться восени, якщо поле при цьому вирівняно недостатньо — проводиться обробіток культиваторами в агрегації з важкими зубовими боронами.
• Передпосівний обробіток ґрунту — боронування, шлейфування та 1—2 культивації на глибину 10—12 см.
• Сівба. Оптимальні строки сівби залежать від кліматичної зони: для Лісостепу це початок травня, для Степу — 2—3 декада квітня. Рання сівба (у першій декаді квітня) дозволить отримати урожай приблизно на тиждень раніше, проте він буде меншим як мінімум на 10%. Норма висіву, залежно від гібриду, якості та способу обробки насіння становитиме 15—25 кг/га з шириною міжрядь 70 см. На важких ґрунтах глибина висіву не повинна бути більше 4 см, на легких – 4-7 см.
• Живлення. Під основний обробіток ґрунту рекомендується вносити 15—20 т/га гною та мінеральні добрива у розрахунку P60-80К30-40. Якщо восени мінеральні добрива не вносились, можна це зробити під передпосівну культивацію. Під час сівби у рядки вноситься фосфорне добриво у розрахунку Р20. Азотні добрива вносяться при сівбі, а також як підживлення. Цукрова кукурудза дуже чутлива до нестачі цинку, молібдену, бору та міді, тому потрібно також забезпечити її цими елементами. Наприклад, внесення солей цинку підвищує урожайність культури на 10—12%.
• Система захисту. Насіння обов’язково протруюється фунгіцидно-інсектицидним протруйником. Контроль бур’янів здійснюють внесенням досходового гербіциду та страхового у фазі 4—5 листків. Від кукурудзяного метелика посіви захищають шляхом випускання трихограми з розрахунку 70—100 тис. шт./га за 2—3 рази. Профілактика хвороб та ураження шкідниками — правильне розміщення культури у сівозміні. Збирання цукрової кукурудзи проводиться у фазі молочної стиглості, причому збирати урожай потрібно швидко та швидко транспортувати на пункти зберігання або реалізації, щоб кукурудза не втратила своїх смакових якостей.
Деякі важливі нюанси
За планування площ під цукрову кукурудзу потрібно забезпечити їй просторову ізоляцію від посівів фуражної кукурудзи (не менше 600 м), щоб не допустити перезапилення культур. Цукрова кукурудза, як тропічна рослина, потребує достатньої кількості вологи для формування якісного урожаю. Тому 2—3 рази за сезон її намагаються поливати. Якщо є можливість провести полив лише одноразово, робити це потрібно у період викидання волоті. Щоб розтягнути строки реалізації готового продукту та зменшити ризики, рекомендовано висівати гібриди різних груп стиглості. Найкращим визнано співвідношення:
• 20% ранньостиглих;
• 30% середньоранніх;
• 30% середньостиглих;
• 20% середньопізніх.
До речі, на власному досвіді аграрії пересвідчились, що гібриди цукрової кукурудзи більш продуктивні та рентабельні у вирощуванні, ніж сорти. Оптимальна густота стояння рослин на період збирання — 30—35 тис./га для середньостиглих та 40—50 тис./га для ранньостиглих гібридів.
Що ж до азотних добрив, то їх краще вносити під час сівби та у фазі 7—8 листків культури, по 200 кг/га у ф.в. Багато практиків рекомендують застосовувати нітроамофоску. Збирання урожаю можна проводити вже на 20—25 день після цвітіння, причому, краще робити це у ранковий час, оскільки зібрані за високих температур повітря качани дуже швидко починають втрачати цукристість.
Олена Басанець, SuperAgronom.com

Нова і незвідана для українських аграріїв культура вже змогла здобути статус конкурента кукурудзи. Ціна нижче, невибагливий до умов вирощування, а значить, вирощувати може практично кожен бажаючий фермер.
Величезний плюс – сорго може обходитися без вологи до двох тижнів. Мінус – непереносимість заморозків.
Врожайність не надто залежить від кількості добрив, а сама культура допомагає боротися з дзигою (дрібні комахи, які харчуються соком рослин). Крім того, за минулий рік Україна експортувала понад 150 тис. тонн сорго, що говорить про його торговельний потенціал.
У чому користь сорго? Він є цінним джерелом протеїну та вуглеводів. Тому крупу з зернового сорту використовують як добавки до спортивного харчування.
Сорго також широко використовується для виготовлення крохмалю і борошна. Крохмаль застосовується як у харчовій промисловості, так і в медицині. Цукор з сорго – дієтичний, а тому не шкідливий для діабетиків.
Деякі види культури корисні не тільки для людей, але і в якості корму для тварин. З них виходить відмінний силос. Відзначається збільшення виробництва яєць у птиці, при додаванні сорго в раціон.
Сьогодні у сфері біоенергетики з сорго виготовляють біоетанол, біогаз і тверде паливо. Це набагато дешевше, ніж виробництво такого палива з кукурудзи.
За останні сезони внутрішнє споживання сорго оцінюється в 22%. Решта йде на експорт. У минулому році цю культуру активно закуповували Іспанія та Ізраїль.

Вирощування олійного льону стає прибутковим на внутрішньому і зовнішньому ринках. За даними Держстату, в 2017 році виробництво збільшилося на 24%. Рентабельність становить 35-45%.
Зростають і площі під культурою. Зокрема, Житомирська область збільшила площі в 10 разів за 3 роки. Замість 320 га сьогодні під льоном зайнято 2 900 га.
Але, оскільки культура демонструє стійкість до посухи і невибагливість до ґрунтів, то вирощувати її можна по всій Україні. Витримує заморожування до -3-5° С. Врожайність залежить від правильно обраного сорту і складає від 12 до 25 ц/га. Льон – культура експортоорієнтована. Внутрішній попит існує переважно на насіння. З них виробляють високоякісну швидковисихаючу технічну олію, яка широко використовується для виготовлення натуральної оліфи, лаків, емалей, високоякісних фарб, лінолеуму, антикорозійних покриттів і мила.
Олія льону широко застосовується в харчовій промисловості, а лляний шрот і макуха – цінний корм для худоби. Що стосується збуту, то краще всього експортувати льон в країни ЄС. Їх щорічна потреба в цій культурі – близько 900 тис. тонн. За даними Українського клубу аграрного бізнесу, Україна входить в десятку експортерів льону, а у випадку з ЄС виграє логістично.
Але є і недоліки. За даними Асоціації льонарства і коноплеводства, Україна менш конкурентоспроможна щодо інших країн виробників льону. Переробка в межах нашої країни становить 15-20%. Все інше йде на експорт. У чому користь льону? Цю культуру вирощують переважно для харчової, текстильної і паперової промисловості. Насіння багаті на лінолеву кислоту, яка знижує рівень холестерину, тиск і допомагає при діабеті, астмі і артриті. До 2022 року прогнозується збільшення попиту на льон в якості харчової добавки. Крім того, ще в 2015 році в ЄС набула чинності вимога для автовиробників. Тепер вони зобов'язуються використовувати натуральні волокна для обробки автомобілів. Тому експортувати льон для цих цілей буде також вигідно і в поточному році.