Рентабельність вирощування цукрової кукурудзи сягає 600%, за умов правильного вирощування та зберігання ця культура забезпечує прибуток на рівні 90—100 тис. грн із кожного гектару поля.
А оскільки цукрова кукурудза є толерантною до посухи та теплолюбною, в умовах глобального потепління вона може скласти гідну конкуренцію за посівні площі більш традиційним для українських полів культурам. Звісно, головний секрет успіху — дотримання оптимальної агротехнології, яка враховуватиме особливості культури та її вимоги до умов вирощування.
Забаганки «мутанта»
Цукрову кукурудзу називають мутантом зубовидних та кременистих видів кукурудзи зернової. Ця тропічна рослина дуже полюбляє тепло і, хоч може рости на усіх типах ґрунтів, все ж має до них та до інших умов вирощування певні вимоги. А саме:
• рН ґрунту 6—7 (оптимальні значення, проте може рости й на ґрунтах із рН 5—8);
• не любить засолених та схильних до заболочування ґрунтів;
• рослина світлолюбна та теплолюбна: у низинах та на погано освітлених і прогрітих ділянках цукрова кукурудза дозріває на 1—2 тижні пізніше;
• цукрова кукурудза дуже чутлива до нестачі вологи та поливу;
• культура реагує на нестачу поживних речовин значним уповільненням росту та розвитку, а потреба в азоті зберігається під час усього періоду вегетації.
Найбільшу потребу у волозі цукрова кукурудза має у період початку формування качанів, який починається приблизно за тиждень до викидання волоті та триває упродовж місяця. Якщо у цей період відчувається нестача вологи, верхня частина качана не формує насіння або воно залишається недорозвиненим. Тому у цей період часто проводять полив культури з розрахунку 400—500 м3/га води.
Особливості технології вирощування цукрової кукурудзи
Цукрова кукурудза має достатньо відмінностей у технології вирощування від кукурудзи зернової. Основні технологічні аспекти є такими:
• Вибір попередника. Найкращими попередниками є озимі та ярі зернові, цукрові буряки, зернобобові (зокрема горох), а також ранні овочеві культури (картопля, томати, капуста, огірки, кабачки).
• Основний обробіток ґрунту. Як основний обробіток рекомендовано проводити лущення дисковим лущильником на глибину 10—12 см одразу після збирання попередника та друге лущення через 2 тижні після появи сходів бур’янів. Оранка на глибину 25—27 см з одночасним вирівнюванням поля проводиться восени, якщо поле при цьому вирівняно недостатньо — проводиться обробіток культиваторами в агрегації з важкими зубовими боронами.
• Передпосівний обробіток ґрунту — боронування, шлейфування та 1—2 культивації на глибину 10—12 см.
• Сівба. Оптимальні строки сівби залежать від кліматичної зони: для Лісостепу це початок травня, для Степу — 2—3 декада квітня. Рання сівба (у першій декаді квітня) дозволить отримати урожай приблизно на тиждень раніше, проте він буде меншим як мінімум на 10%. Норма висіву, залежно від гібриду, якості та способу обробки насіння становитиме 15—25 кг/га з шириною міжрядь 70 см. На важких ґрунтах глибина висіву не повинна бути більше 4 см, на легких – 4-7 см.
• Живлення. Під основний обробіток ґрунту рекомендується вносити 15—20 т/га гною та мінеральні добрива у розрахунку P60-80К30-40. Якщо восени мінеральні добрива не вносились, можна це зробити під передпосівну культивацію. Під час сівби у рядки вноситься фосфорне добриво у розрахунку Р20. Азотні добрива вносяться при сівбі, а також як підживлення. Цукрова кукурудза дуже чутлива до нестачі цинку, молібдену, бору та міді, тому потрібно також забезпечити її цими елементами. Наприклад, внесення солей цинку підвищує урожайність культури на 10—12%.
• Система захисту. Насіння обов’язково протруюється фунгіцидно-інсектицидним протруйником. Контроль бур’янів здійснюють внесенням досходового гербіциду та страхового у фазі 4—5 листків. Від кукурудзяного метелика посіви захищають шляхом випускання трихограми з розрахунку 70—100 тис. шт./га за 2—3 рази. Профілактика хвороб та ураження шкідниками — правильне розміщення культури у сівозміні. Збирання цукрової кукурудзи проводиться у фазі молочної стиглості, причому збирати урожай потрібно швидко та швидко транспортувати на пункти зберігання або реалізації, щоб кукурудза не втратила своїх смакових якостей.
Деякі важливі нюанси
За планування площ під цукрову кукурудзу потрібно забезпечити їй просторову ізоляцію від посівів фуражної кукурудзи (не менше 600 м), щоб не допустити перезапилення культур. Цукрова кукурудза, як тропічна рослина, потребує достатньої кількості вологи для формування якісного урожаю. Тому 2—3 рази за сезон її намагаються поливати. Якщо є можливість провести полив лише одноразово, робити це потрібно у період викидання волоті. Щоб розтягнути строки реалізації готового продукту та зменшити ризики, рекомендовано висівати гібриди різних груп стиглості. Найкращим визнано співвідношення:
• 20% ранньостиглих;
• 30% середньоранніх;
• 30% середньостиглих;
• 20% середньопізніх.
До речі, на власному досвіді аграрії пересвідчились, що гібриди цукрової кукурудзи більш продуктивні та рентабельні у вирощуванні, ніж сорти. Оптимальна густота стояння рослин на період збирання — 30—35 тис./га для середньостиглих та 40—50 тис./га для ранньостиглих гібридів.
Що ж до азотних добрив, то їх краще вносити під час сівби та у фазі 7—8 листків культури, по 200 кг/га у ф.в. Багато практиків рекомендують застосовувати нітроамофоску. Збирання урожаю можна проводити вже на 20—25 день після цвітіння, причому, краще робити це у ранковий час, оскільки зібрані за високих температур повітря качани дуже швидко починають втрачати цукристість.
Олена Басанець, SuperAgronom.com

Нова і незвідана для українських аграріїв культура вже змогла здобути статус конкурента кукурудзи. Ціна нижче, невибагливий до умов вирощування, а значить, вирощувати може практично кожен бажаючий фермер.
Величезний плюс – сорго може обходитися без вологи до двох тижнів. Мінус – непереносимість заморозків.
Врожайність не надто залежить від кількості добрив, а сама культура допомагає боротися з дзигою (дрібні комахи, які харчуються соком рослин). Крім того, за минулий рік Україна експортувала понад 150 тис. тонн сорго, що говорить про його торговельний потенціал.
У чому користь сорго? Він є цінним джерелом протеїну та вуглеводів. Тому крупу з зернового сорту використовують як добавки до спортивного харчування.
Сорго також широко використовується для виготовлення крохмалю і борошна. Крохмаль застосовується як у харчовій промисловості, так і в медицині. Цукор з сорго – дієтичний, а тому не шкідливий для діабетиків.
Деякі види культури корисні не тільки для людей, але і в якості корму для тварин. З них виходить відмінний силос. Відзначається збільшення виробництва яєць у птиці, при додаванні сорго в раціон.
Сьогодні у сфері біоенергетики з сорго виготовляють біоетанол, біогаз і тверде паливо. Це набагато дешевше, ніж виробництво такого палива з кукурудзи.
За останні сезони внутрішнє споживання сорго оцінюється в 22%. Решта йде на експорт. У минулому році цю культуру активно закуповували Іспанія та Ізраїль.

Вирощування олійного льону стає прибутковим на внутрішньому і зовнішньому ринках. За даними Держстату, в 2017 році виробництво збільшилося на 24%. Рентабельність становить 35-45%.
Зростають і площі під культурою. Зокрема, Житомирська область збільшила площі в 10 разів за 3 роки. Замість 320 га сьогодні під льоном зайнято 2 900 га.
Але, оскільки культура демонструє стійкість до посухи і невибагливість до ґрунтів, то вирощувати її можна по всій Україні. Витримує заморожування до -3-5° С. Врожайність залежить від правильно обраного сорту і складає від 12 до 25 ц/га. Льон – культура експортоорієнтована. Внутрішній попит існує переважно на насіння. З них виробляють високоякісну швидковисихаючу технічну олію, яка широко використовується для виготовлення натуральної оліфи, лаків, емалей, високоякісних фарб, лінолеуму, антикорозійних покриттів і мила.
Олія льону широко застосовується в харчовій промисловості, а лляний шрот і макуха – цінний корм для худоби. Що стосується збуту, то краще всього експортувати льон в країни ЄС. Їх щорічна потреба в цій культурі – близько 900 тис. тонн. За даними Українського клубу аграрного бізнесу, Україна входить в десятку експортерів льону, а у випадку з ЄС виграє логістично.
Але є і недоліки. За даними Асоціації льонарства і коноплеводства, Україна менш конкурентоспроможна щодо інших країн виробників льону. Переробка в межах нашої країни становить 15-20%. Все інше йде на експорт. У чому користь льону? Цю культуру вирощують переважно для харчової, текстильної і паперової промисловості. Насіння багаті на лінолеву кислоту, яка знижує рівень холестерину, тиск і допомагає при діабеті, астмі і артриті. До 2022 року прогнозується збільшення попиту на льон в якості харчової добавки. Крім того, ще в 2015 році в ЄС набула чинності вимога для автовиробників. Тепер вони зобов'язуються використовувати натуральні волокна для обробки автомобілів. Тому експортувати льон для цих цілей буде також вигідно і в поточному році.

Вирощування гірчиці не вимагає значних зусиль. Але її перевага в тому, що рослина добре проростає навіть при низьких температурах. Для повноцінного росту необхідна температура на рівні +2° С. Вона здатна пережити заморозки до -5° С і навіть невеликі посухи.
Завдяки потужній кореневій системі, гірчиця швидко вбирає фосфор і азот, необхідні для активного росту і врожайності. Більш того, рослина рихлить землю, але не любить кислих і піщаних грунтів. Тому, якщо посадити після гірчиці інші рослини, то вони будуть стійкими до парші та фітофторозу. Основним ворогом гірчиці є капустяна попелиця, так як сама гірчиця ставитися до сімейства капустяних. Тому для захисту варто запастися інсектицидами (засоби захисту від шкідників).
Чому вигідно вирощувати гірчицю? Потреба країн Європейського Союзу в цій культурі – близько 170 тис. тонн. Лідером поставок до недавніх пір була Канада. Але Україна і Казахстан поступово заявляють про себе на цьому ринку.
У нашій країни є велика перевага – гарне розташування, тобто - витрати на логістику набагато менше. Більш того, затребуваність української гірчиці вище завдяки смаковим якостям. В її покупці найбільше зацікавлені США, Німеччина, Непал, Франція і Польща. Найактивніше гірчицю використовують у медицині і косметології. Гірчична олія є відмінним антибіотиком і зберігається набагато довше, ніж соняшникова. Крім того, ця рослина – відмінний медонос і з-за цього біля гірчичних полів часто ставлять пасіки.
Плоди широко використовуються в кулінарії, миловарінні та парфумерії. Гірчична макуха – хороший корм для тварин, оскільки багата на протеїни. Не дивлячись на рентабельність і не складні умови вирощування, українські аграрії все також відводять під нішеві культури залишкові площі і рідко замислюються над промисловими масштабами.
Так, у 2017 році площі під гірчицею скоротилися на 10% порівняно з 2016 роком і склали лише 41 тис. га. Не дивлячись на це, Україна все ще займає лідируючі позиції з виробництва цієї культури в світі. Останнім часом гірчиця стала популярна не тільки в традиційних сегментах, але і нішевих. Її стали додавати в змішане біопаливо. Оскільки сьогодні в ряді світових тенденцій – перехід на альтернативні види палива, то не виключено, що гірчиця займе своє місце в цій ніші. А значить, є потенціал нарощувати її виробництво в Україні.

1.Рекомендуємо роботодавцям, керівникам сільськогосподарських підприємств, головам фермерських господарств, інженерам з охорони праці під час проведення польових робіт:
- посилити профілактичну роботу по запобіганню виробничого травматизму в поточному році;
- дотримуватись нормативних актів з охорони праці;
- організувати навчання працюючих безпечним методам роботи;
- провести інструктаж з охорони праці з усіма працівниками, зайнятими на виробничих процесах;
- забезпечити працюючих спецодягом, засобами індивідуального захисту, аптечкою, питною водою та засобами пожежогасіння;
- відвести місце для відпочинку, споживання їжі та паління;
- не допускати до роботи осіб, які не пройшли медичний огляд;
- не допускати до роботи осіб хворих, перевтомлених, які знаходяться в нетверезому стані, або тих, що не пройшли інструктаж з охорони праці;
- для виконання технологічних процесів не допускати машини і обладнання, які мають технічні несправності;
- заміняти, регулювати та очищати робочі органи машини дозволяється тільки при непрацюючому двигуні трактора, після того, як будуть опущені, або встановлені на підставки робочі органи;
- не допускати експлуатацію машин без передбачених конструкцією огорож рухомих елементів;
- під час агрегатування трактора з причіпними машинами необхідно зашплінтувати з’єднувальний пристрій. Агрегати, до складу яких входять причіпні машини, з робочим місцем, обладнати двосторонньою сигналізацією;
2. При підготовці поля до посіву:
- проробити контрольні борозни;
- відбити поворотні смуги;
- відзначити місця для відпочинку;
Причіп та навіску машин і обладнання на трактор необхідно виконувати удвох. Робітник, який здійснює зчіпку (навіску), не повинен стояти на шляху руху трактора до машин, а зчіпку починати тільки після сигналу тракториста.
Тракторист повинен з’єднувати причіпну сергу з причіпним пристроєм машин потрібно тільки при зупиненому тракторі і виключеній передачі.
Сівалки і посадкові машини повинні мати:
- захисні огородження зубчатих і ланцюгових передач;
- пристосування для очищення робочих органів;
- двосторонню сигналізацію.
Завантаження сівалок посівним матеріалом та добривами повинне виконуватись тільки при допомозі механічної заправки. При застосуванні гербіцидів та пестицидів для обробітку безпосередньо в полі необхідно обов’язково пересвідчитись, що в зоні роботи агрегату та на прилеглих полях не працюють люди, а в разі виконання на цих полях агротехнічних операцій, в подальшому витримати карантинні строки, які встановлені на певний вид пестицидів.
Сівальник під час виконання робіт повинен бути одягнений в спецодяг, спецвзуття, використовувати ЗІЗ (захисні окуляри і респіратори).
Забороняється сівальнику під час руху агрегату переходити з сівалки на сівалку, сидіти на насіннєвих ящиках, працювати при знятих огорожах, очищати руками робочі органи.
Разом з тим, звертаємо особливу увагу роботодавців на заборону застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці. Також забороняється залучати неповнолітніх до нічних надурочних робіт і робіт у вихідні дні та до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Наразі, необхідною умовою успішного проведення комплексу польових робіт та збереження людського потенціалу є створення керівниками сільськогосподарських формувань безпечних умов праці найманих працівників, здійснення належного контролю за підлеглими працівниками та суворе дотримання працівниками трудової та виробничої дисципліни, правил охорони праці, пожежної безпеки.

 Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2018 р. №106 «Про порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств» одним із напрямів підтримки є часткова компенсація вартості закупленого у суб’єктів насінництва насіння сільськогосподарських рослин вітчизняної селекції.
Часткова компенсація вартості закупленого фермерськими господарствами у суб’єктів насінництва насіння сільськогосподарських рослин вітчизняної селекції категорій базове, сертифіковане надається у розмірі 80 відсотків вартості насіння без урахування сум податку на додану вартість, але не більше 30 тис. гривень на одне господарство.

Існують декілька методів боротьби з амброзією полинолистою. Агротехнічний метод включає досходове та післясходове боронування , міжрядний обробіток просапних культур, дискування, лущення стерні, ранню оранку зябу, дотримання технологій вирощування сільгоспкультур. В межах населених пунктів застосовуються механічний і фітоценотичний методи.
Механічний метод включає знищення амброзії з корінням до початку бутонізації та багаторазове низьке скошування амброзії до початку цвітіння. Фітоценотичний метод – знищення рослин амброзії на засмічених ділянках шляхом приорювання ґрунту з подрібненням рослинних решток та наступним висівом на цих ділянках багаторічних злаково-бобових травосумішок або газонних трав чи розстиланням газонних рулонів.
За межами населених пунктів (за винятком місць біля водоймищ, пасовищ, курортних зон) застосовують хімічні методи, зокрема гербіциди суцільної дії та інші, у терміни та відповідно рекомендованих норм витрат згідно із Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. Для ефективної боротьби з карантинними рослинами необхідно не тільки комплексне застосування механічного, хімічного і фітоценотичного методів, а й підвищення відповідальності за неналежне утримання земельних ділянок їх власників та орендарів, прилеглої території – суб’єктів господарювання. Очищення власних земельних ділянок та прилеглих територій сприяє зменшенню площі розповсюдження карантинних рослин і зниження їх негативного впливу на довкілля.

Амброзія