Про дотримання вимог ч.5 ст.8 Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»

При нарахуванні заробітної плати своїм працівникам роботодавці незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, є платниками єдиного внеску (п. 1 частини першої ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», далі - Закон).
Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону).

Єдиний внесок для роботодавців — 22 % до бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць (з 01.01.2019 р. — 4173,00 грн), за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску (22 %) застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (частина п’ята ст. 8 Закону).
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Враховуючи викладене, особі, якій заробітна плата нарахована в розмірі меншому, ніж мінімальна заробітна плата, з якої сплачено єдиний внесок (менший, ніж мінімальний страховий внесок), та страхувальником здійснено доплату до мінімального єдиного внеску, зазначений період враховується до страхового стажу як повний місяць. При цьому заробітна плата для обчислення пенсії враховується в сумі, нарахованій особі.